ИЕЕ ▪ Институт электротехники и электромеханики

Детальнее про институт

Історія вищої електротехнічної освіти в Одесі, починається разом з історією Одеського політехнічного інституту (ОПІ) з вересня 1918 р. Після громадянської війни і до середини 30-х років ОПІ пройшов багато перетворень. Зокрема в 1934 р., в наслідок чергової реорганізації утворюється Одеській індустріальний інститут (ОІІ). Він має у складі енергетичний факультет, у структурі якого було відкрито електротехнічне відділення. Спочатку в ОІІ була тільки одна кафедра електротехніки, а через два роки, в 1936 р. створюється перша профілююча кафедра "Електрообладнання промислових підприємств". У цей час, разом з індустріальним розвитком країни зростала потреба і в інженерних кадрах, що у 1938 р., обумовило утворення в ОІІ електротехнічного факультету (ЕТФ) з трьома кафедрами. Початок війни у 1941 р. призупинив цей розвиток. Але й протягом другої Світової війни ОІІ навчав студентів. Офіційно ОІІ почав працювати 18 квітня 1944 р., але повне відродження факультету здійснилося літом 1947 р. Відповідаючи на запит країни та завдяки  викладачам, у середині 50-х років випуск інженерів-електриків усіх відділень дійшов до 150 спеціалістів на рік. Як й раніше, факультет випускав інженерів однієї спеціальності широкого профілю – «Електрифікація промислових підприємств».

У 1957-1960 навчальних роках на факультеті відкриваються нові спеціальності: «Автоматика і телемеханіка», «Радіотехніка», «Конструювання та виробництво радіоапаратури», «Промислова електроніка». В 1960 р. було здійснено перший набір студентів за спеціальністю "Електричні машини і апарати", а спеціальність "Електрифікація промислових підприємств" було розділено на дві. З цього часу, у зв'язку із перевагою електромеханічного напряму спеціальностей факультету, він отримав назву електромеханічного факультету (ФЕМ). Реформи 60-70-х років дали потужний поштовх розвитку промислового виробництва. Завдяки цьому 60…80-х роках на факультеті збільшилась кількість докторів наук. Багато наукових розробок вчених факультету набувають загально промислового значення. Навчальна база факультету значно розширилась після введення в експлуатацію в 1972 р. нового триповерхового лабораторного корпусу. У зв'язку з розвитком і зростанням ролі автоматизації в усіх галузях, факультет в 1978 р. отримав нову назву - факультет автоматизації і електрифікації промисловості (ФАЕП). У 90-х роках кафедри ФАЕП продовжували свій розвиток. В 1995 р. на факультеті була відкрита спеціалізована Вчена рада із захисту дисертацій. У 1996 р. відкрилася нова спеціальність "Електричний транспорт". У 1998 р. почав діяти регіональний центр енергозбереження і енергоменеджменту, що сприяло відкриттю в 1999 р. нової спеціальності «Енергетичний менеджмент» Кафедра ЕПА, віддаючи належне зміні пріоритетів в автоматизованих системах керування, була перейменована в 1997 р. в кафедру "Електромеханічні системи з комп’ютерним управлінням" (ЕМСКУ). З метою об'єднання наукового потенціалу в 1999 р. відбулось об'єднання двох загально інженерних кафедр в одну - кафедру теоретичних основ і загальної електротехніки.

У 21 сторіччя колектив ФАЕП вступив зміцнілим, з когортою молодих вчених, зазнаючи визначних позитивних змін у всіх сферах своєї діяльності. Оновлення відбулися і у структурі факультету. Починаючи з 2006 р. на кафедрі ЕМСКУ відкрита нова спеціальність "Електропобутова техніка". Успішно працюють п’ять науково-технічних центрів і значна кількість навчальних та наукових лабораторій. В зв'язку з придбанням національного статусу вузу і ускладненням структури факультету, він в 2000 р. був перетворений в інститут електромеханіки і енергоменеджменту (ІЕЕ).

В інституті сформовані та існують наукові школи в галузі електромеханіки та електротехніки, що відомі в Україні і за кордоном. Їх засновниками були професори Балашов К.К., Коритін О.М., Петров Л.П., Захаров М.К., Герасимяк Р.П. Крім науково – технічних досягнень, ці школи дали країні сотні науковців і педагогів, значна частина яких працювали в ІЕЕ і продовжують працювати зараз. В різни роки закінчили ІЕЕ та працюють, або працювали на різних посадах тисячі випускників, що внесли значний внесок в розвиток нашої батьківщини.