Зовнішня політика країн Африки

Мета навчальної дисципліни – формування у майбутніх спеціалістів системи знань про історію міждержавних стосунків, становлення векторів зовнішньої політики країн Африки, інтеграційних процесів, політичних блоків і союзів тощо.

Завдання вивчення навчальної дисципліни: 
- здатність застосовувати знання характеристик розвитку країн та регіонів, особливостей та закономірностей глобальних процесів та місця в них окремих країн Африки для розв’язання складних спеціалізованих задач і проблем;
- здатність застосовувати поглиблені знання про зовнішню політику країн регіонів, її засади, специфіку, основні напрямки;
- розуміти характеристики розвитку країн та регіонів, особливостей та закономірностей глобальних процесів та місця в них окремих держав.

Основні результати навчання

Знати та розуміти природу та динаміку міжнародної безпеки, розуміти особливості її забезпечення на глобальному, регіональному та національному рівні, знати природу та підходи до вирішення міжнародних та інтернаціоналізованих конфліктів. 

Знати природу та механізми міжнародних комунікацій. 

Знати природу та характер взаємодій окремих країн та регіонів на глобальному, регіональному та локальному рівнях. 

Здійснювати діяльність у дипломатичній та інших суміжних до міжнародного співробітництва сферах.

Знати особливості політичної та кроскультурної комунікації у міжнародних відносинах. 

Знати особливості, основні напрямки, глобальні та регіональні пріоритети зовнішньої політики держав.

Уміти визначати зовнішньополітичні орієнтири світових та регіональних геополітичних центрів.

Форми організації освітнього процесу та види навчальних занять

Л – лекційні заняття; СРЗ – самостійна робота здобувача вищої освіти; ПЗ – практичні заняття – практична підготовка до заняття й активна участь в обговоренні питань і виконанні завдань безпосередньо на занятті; МКР – модульна контрольна робота; К – консультації викладача.

Тематика та види навчальних занять:

1 тиждень
Л1. Вступ до курсу «Зовнішня політика країн Африки». Геополітичні особливості регіону: контакти з сусідами та великими країнами.
ПЗ № 1. Вступ до курсу «Зовнішня політика країн Африки». Геополітичні особливості регіону: контакти з сусідами та великими країнами.
СРЗ, К

2 тиждень
Л2. Деколонізація британських колоній в Африці та їх подальший розвиток.
СРЗ, К

3 тиждень
Л3. Особливості звільнення французьких колоній. Проблема Алжиру. 
ПЗ № 2. Деколонізація британських колоній в Африці та їх подальший розвиток. Особливості звільнення французьких колоній. Проблема Алжиру. 
СРЗ, К

4 тиждень
Л4. Розвиток Північної Африки та становлення арабської республіки Єгипет. 
СРЗ, К

5 тиждень
Л5. Актуальні проблеми зовнішньої політики провідних країн Африки: ПАР, Алжир, Єгипет, Камерун. 
ПЗ № 3. Розвиток Північної Африки та становлення арабської республіки Єгипет. Актуальні проблеми зовнішньої політики провідних країн Африки: ПАР, Алжир, Камерун
СРЗ, К

6 тиждень
Л6. Актуальні проблеми міжнародної політики Західної Африки. Проблема громадянського протистояння та мілітаризму у Кот-д’Івуарі, Сьєра-Леоне, Д.Р. Конго та Нігерії та їх вплив на міжнародну ситуацію в регіоні.
СРЗ, К

7 тиждень
Л7. Проблеми ісламського фундаменталізму в африканських країнах. 
ПЗ № 4. Актуальні проблеми міжнародної політики Західної Африки. Проблема зростання економічного та демографічного потенціалу Нігерії та реакція на це сусідніх країн. Зростання світових цін на нафту та реакція на це країн експортерів нафти Західної Африки. Зростання присутності у регіоні американського та китайського капіталу. Зв’язки з колишніми метрополіями. Проблеми ісламського фундаменталізму в африканських країнах.
СРЗ, К, МКР1

8 тиждень
Л8. Боротьба португальських колоніальних володінь за незалежність. Наслідки довготривалої залежності
СРЗ, К

9 тиждень
Л9. Проблеми розвитку країн Тропічної Африки у другій половині ХХ ст.
ПЗ № 5. Боротьба португальських колоніальних володінь за незалежність. Наслідки довготривалої залежності. Проблеми розвитку країн Тропічної Африки у другій половині ХХ ст.
СРЗ, К

10 тиждень
Л10. Геополітична ситуація в Африці на рубежі ХХ-ХХІ ст. «Нова» роль Африки у ХХІ ст. НЕПАД, Організація Африканської єдності (ОАЄ) – основне інтеграційне об’єднання регіону. Перетворення ОАЄ в Африканський Союз (АС). 
СРЗ, К

11 тиждень
Л11. Інтереси в Африці США, Китаю, країн Європи та Росії. Роль міжнародної співдружності у допомозі країнам Африки.
ПЗ № 6. Геополітична ситуація в Африці на рубежі ХХ-ХХІ ст. НЕПАД, Організація Африканської єдності (ОАЄ) – основне інтеграційне об’єднання регіону. Перетворення ОАЄ в Африканський Союз (АС). Інтереси в Африці США, Китаю, країн Європи та Росії. Роль міжнародної співдружності у допомозі країнам Африки.
СРЗ, К

12 тиждень
Л12. Конфлікти в Африці та способи їх подолання. Розвиток відносин “нової” ПАР з країнами Заходу. Конфлікт і Судані. Утворення Південного Судану. «Весна народів» на півночі Африки. Повстання в Тунісі, Марокко, Алжирі, Лівії, Єгипті. Зміна влади в цих країнах.
СРЗ, К

13 тиждень
Л13. Посилення та загострення економічних, політичних та етнічних проблем в країнах Африки в 90-ті роки ХХ ст. Подальше падіння рівня життя африканців.
ПЗ № 7. Конфлікти в Африці та способи їх подолання.  Міжплемінна боротьба між хуту і тутсі в Руанді і сусідніх країнах. Збройний виступ проти правління Дж. Мобуту в Конго. Громадянська війна у Сьєрра-Леоне, Ліберії і участь міжафриканських сил у спробах врегулювання. Роль Нігерії. Політика Лівії стосовно арабських, африканських і європейських проблем. М. Кадаффі. Проблема мусульманського фундаменталізму в Алжирі. Перетворення ПАР на лідера Півдня Африки. 
СРЗ, К

14 тиждень
Л14. Мілітаризація в Африці та особлива роль армій. Етнічні та регіональні конфлікти (Сомалі, Руанда, Заїр, Чад). Демографічні проблеми. СНІД. Особливості гендерних проблем в Африці. Співвідношення політичних сил в афро-азіатському світі на сучасному етапі. 
СРЗ, К

15 тиждень
Л15. Субрегіональні інтеграційні утворення в Африці. Український напрямок у зовнішній політиці країн Африки. Національні інтереси України в Африці.
ПЗ № 8. Субрегіональні інтеграційні утворення в Африці. Український напрямок у зовнішній політиці країн Африки. Національні інтереси України в Африці.
СРЗ, К, МКР2

Індивідуальна робота
 
Не передбачена.

Самостійна робота

Самостійна робота є основним засобом засвоєння здобувачем вищої освіти навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Самостійна робота сприяє вихованню мислення майбутнього професіонала, створює умови для зародження самостійної думки, пізнавальної активності, формує відповідальність, креативність, інформаційну культуру та здатність до самоосвіти.

Основними складовими самостійної роботи є: самостійне опрацювання теоретичного матеріалу, підготовка до практичних занять.

Самостійна робота складає 44 години. 

Розподіл самостійної роботи за видами навчальних робіт:
1) опрацювання теоретичного матеріалу – 15 години;
2) підготовка до практичних занять – 29 годин.

Процедура оцінювання:

Система оцінювання рівня навчальних досягнень ґрунтується на принципах ЄКТС та є накопичувальною. Для забезпечення оперативного контролю за успішністю та якістю рівня навчальних досягнень здобувачів вищої освіти дисципліна поділяється на два семестрові модулі. Здобувачі впродовж семестру готуються до лекційних та практичних занять, виконують дві модульні контрольні роботи.

Модульні контрольні роботи № 1 та № 2 виконуються у письмовій формі. 
Максимальна оцінка за кожну модульну контрольну роботу складає – 30 балів.
Перескладання можливе на протязі 9–11 тижнів за розкладом консультацій.
 
Накопичення балів в кожному модулі – максимальна сума накопичувальних балів в кожному модульному контролі – по 20 балів.
 
Кожний модуль оцінюється у максимально можливі 50 балів, а саме: 
Семестровий модуль № 1
ПЗ № 1-4. Оцінка за вирішення практичних завдань на ПЗ – 20 балів.
МКР № 1. Модульна контрольна робота – 30 балів (7 тиждень). 

Семестровий модуль № 2
ПЗ № 5-8. Оцінка за вирішення практичних завдань на ПЗ – 20 балів.
МКР № 2. Модульна контрольна робота – 30 балів (15 тиждень). 

Максимальна оцінка за повний обсяг виконаних навчальних елементів дисципліни – 100 балів. Підсумковою формою контролю з дисципліни є залік. 
 
 
Умови допуску до підсумкового контролю:
 
До заліку допускаються здобувачі вищої освіти, які виконали всі види навчальних елементів навчальної дисципліни не менш, ніж на 60 %. Залік є результатом роботи за двома модулями (сума балів). Залік відбувається за всіма тематичними (змістовними) модулями дисципліни. Здобувач вищої освіти вважається успішним, якщо йому зараховано обидва семестрових модулі, а підсумкова оцінка складає 60 (та більше) балів. 
 
За бажанням здобувач може підвищити заліковий бал. 
 
Складання / перескладання заліку відбувається за встановленим деканатом розкладом.
 

Політика освітнього процесу:

Здобувач зобов’язаний своєчасно та якісно виконувати всі отримані завдання, відвідувати консультації викладача з метою з’ясування всіх не зрозумілих під час самостійної роботи питань. Такий підхід сприяє формуванню академічної культури та академічної доброчесності, здобуттю навичок самостійної роботи і формування відповідних компетентностей, як для успішного навчання на відповідному освітньому рівні, так і для майбутньої професійної діяльності.

Викладач на першому аудиторному занятті надає повну інформацію щодо усіх складових дисципліни, роз’яснює кількісне та якісне наповнення змістовних модулів, рекомендує відповідну фахову літературу, інформує щодо критеріїв оцінювання рівня навчальних досягнень здобувача з усіх видів та форм навчання та термінів контрольних заходів. 
 
Викладач здійснює консультації відповідно до затвердженого завідувачем кафедри графіка консультацій.

Робота, яку виконано після встановлених викладачем термінів, вважається «не зарахованою» та отримує, відповідно, оцінку «0».

Виконаний не свій варіант завдання МКР здобувачеві не оцінюється.

Відсутність здобувача під час складання заліку або на МКР відповідає оцінці «0».

Складання / перескладання  МКР  відбувається  за  встановленим  деканатом розкладом.  

Під час Л, ПЗ, написання МКР та складання заліку користуватися телефонами заборонено. 

Заборонено використання будь-яких літературних джерел, конспектів лекцій, шпаргалок під час проходження модульних контролів та заліку з дисципліни.