Виробнича практика

Мета та завдання виробничої практики.
Мета виробничої практики:
Метою виробничої практики є набуття здобувачами, згідно їх першого бакалаврського рівня вищої освіти, вмінь і навичок самостійної практичної діяльності, закріплення, поглиблення і розширення знань з теоретичних дисциплін.
Завдання практики:
1.     закріпити і поглибити знання здобувачів, одержаних в Національному університеті «Одеська політехніка» в області залізобетонних та інших конструкцій, технології, організації, планування, економіки будівництва, матеріалів і будівельних машин;
2.    вивчити основні несучі конструкції будівель і споруд, їх стики, вузли і деталі, процеси монтажу конструкцій; охорони праці і оточуючого середовища; організації, планування і керівництва будівництвом;
3.    вивчити новітні досягнення в області застосування індивідуальних типових конструкцій, будівельної техніки і технології виконання будівельно-монтажних робіт, організації праці робітничих кадрів і інженерно-технічного персоналу будівельно-монтажних та інших організацій;
4.    вивчити форми оплати праці і складання нарядів;
5.    вивчити порядок роботи контрольних служб, методи виявлення і знешкодження браку при виробництві будівельно-монтажних робіт;
6.    вивчити основи організаторської і виховної роботи в колективі.

Зміст виробничої практики
Для денної та заочної форм здобуття освіти
Для проходження виробничої практики університет направляє здобувачів в організації та на підприємства різних галузей господарства, виходячи з проблем та особливостей виконання завдань будівельного виробництва. Це сучасні підприємства, установи і організації різних галузей господарства різних форм власності, які забезпечують виконання програми для відповідних рівнів вищої освіти. Організація практичної підготовки здобувачів регламентується Положенням про проведення практичної підготовки здобувачів вищої освіти в Національному університеті «Одеська політехніка», затвердженим наказом ректора від 31 травня 2019 р. № 276-в.
Здобувачі освіти проходять виробничу практику на підприємствах, здатних забезпечити якісне проведення виробничої практики згідно з її програмою та висловили згоду на проведення виробничої практики. Здобувачі можуть самостійно (за погодженням з керівництвом навчального закладу) підбирати і пропонувати базу виробничої практики.
Виробнича практика може проводитись на підприємствах, в установах і організаціях з узагальненим об’єктом діяльності – дослідження, проєктування та експлуатація будівель і споруд та процесів будівельного виробництва.
Підсумковим документом розподілу здобувачів за базами виробничої практики є наказ по університету, який обумовлює бази виробничої практики, керівників виробничої практики, термін її проведення.
Обов’язки безпосередніх керівників від баз виробничої практики, зазначаються в окремих розділах договору про проведення виробничої практики.
Для проходження виробничої практики призначаються керівник практики від навчального закладу та від організації, де здійснюється практика.
Керівник виробничої практики від університету повинен:
 - перед початком виробничої практики: контролює підготовленість бази практики; здійснює інструктаж про порядок проходження виробничої практики та техніки безпеки; надає здобувачам необхідні документи (направлення, програму практики, щоденник, календарний план, індивідуальне завдання, тематику кваліфікаційних робіт тощо); повідомляє про систему звітності з виробничої практики;
- забезпечує контроль за її проходженням;
- контролює дотримання здобувачами правил внутрішнього трудового розпорядку;
- проводить підсумковий контроль з практики;
- звітує на засіданні випускової кафедри про результати проходження виробничої практики здобувачами вищої освіти. 
Згідно з положенням про проведення практичної підготовки здобувачі при проходженні виробничої практики зобов’язані:
- перед початком практики: одержати від керівника практики від ОНПУ всі необхідні
документи;
- своєчасно прибути на місце проведення виробничої практики;
- у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою виробничої практики і вказівки її керівника;
- дотримуватися правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії;
- нести відповідальність за виконану роботу;
- своєчасно підготувати та захистити звіт з практики.
Керівник виробничої практики від підприємства визначає здобувачу робоче місце у підрозділі на час практики згідно з її програмою, проводить інструктаж з техніки безпеки на робочому місці, контролює відповідність робочого місця вимогам охорони праці, створює практиканту необхідні умови для виконання програми практики, контролює виконання трудової дисципліни, надає здобувачу необхідну методичну допомогу з професійних питань. Наприкінці виробничої практики керівник від підприємства складає відгук про роботу практиканта і дає свою оцінку його роботі.
Індивідуальне завдання з виробничої практики
Індивідуальне завдання видається кожному здобувачу вищої освіти керівником виробничої практики від університету перед її початком і виконується безпосередньо на базі виробничої практики.
Індивідуальні завдання включаються в програму виробничої практики з метою надбання здобувачами під час практики умінь та навичок самостійного розв’язання виробничих, наукових або організаційних завдань. Виконання індивідуальних завдань активізує діяльність здобувачів, розширює їх світогляд, підвищує ініціативу і робить проходження практики більш конкретним і цілеспрямованим.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: Індивідуальне завдання розробляється керівником виробничої практики від кафедри і видається кожному здобувачу. Зміст індивідуального завдання повинен ураховувати конкретні умови та можливості підприємства (організації, установи), відповідати потребам виробництва і одночасно відповідати цілям і завданням навчального процесу. Крім того, індивідуальне завдання повинно відповідати здібностям і теоретичній підготовці здобувачів.

6 Вимоги щодо написання та оформлення звіту про виробничу практику
Звіт про виробничу практику складається за результатами виконання програми практики в обсязі 15-20 сторінок друкованого тексту (без урахування додатків).
Для регулярного обліку виконаної роботи на практиці, планування виробничої діяльності і накопичення матеріалів для складання звіту здобувачі зобов’язані систематично вести щоденник практики і робочий зошит.
При прибутті на місце виробничої практики і призначенні на посаду дублера інженерно-технічного працівника, здобувач спочатку складає календарний графік проходження практики. Решту розділів майбутнього звіту до практики здобувач охайно розробляє по мірі виконання тих видів робіт, які передбачені графіком. Здобувач закінчує роботу над звітом до практики розділом, де записує свої висновки і пропозиції щодо практики.
Звіт повинен бути написаний технічно і літературно грамотно. Ілюстрації, схеми, креслення, тощо можуть бути виконані олівцем у робочому зошиті, а потім перенесені у звіт.
По закінченні виробничої практики повністю оформлений звіт, повинен бути зданий здобувачем керівнику практики від кафедри разом із щоденником. Звіти, які не мають щоденників, до захисту не приймаються.
Звіт з виробничої практики – основний підсумковий документ, який здобувач по закінченні практики здає керівнику практики від кафедри.
Звіт повинен бути складений повністю у період проходження виробничої  практики. Здобувач для складання звіту з перших днів практики веде щоденник і робочий зошит, у які систематично і детально записує роботу, зроблену за день, і заносить схеми, креслення. Здобувач регулярно підбирає і вивчає технічні матеріали для написання звіту і по мірі їх накопичення приступає до складання звіту, не відкладаючи цієї роботи на останні дні практики.
Звіт повинен складатися з розділів, вказаних нижче. Особливу увагу у звіті необхідно приділити конструктивним рішенням будівель і споруд, спиранню і закріпленню несучих конструкцій, конструкціям, які забезпечують просторову жорсткість будівель і споруд у цілому, тобто діафрагмам жорсткості, в’язям вертикальним і горизонтальним та іншим конструктивним елементам. Цей розділ повинен бути максимально проілюстрований кресленнями, схемами, ескізами, фотографіями (якщо фотографування дозволене).
Здобувач зобов’язаний на основі конкретної будівельної організації всебічно висвітлити наступні можливі питання:
- керування будівництвом, організації, планування і виконання будівельно-монтажних робіт, технології механізованих будівельних процесів, охорони праці і оточуючого середовища, організаторської і виховної діяльності у колективі та інше.
Звіт – самостійна праця здобувача, повинен бути написаний технічно і літературно грамотно, у стислій і ясній формі. У звіті необхідно дати аналіз і критичну оцінку зібраних матеріалів, оцінити результати виробничої практики, навести міркування про ступінь її корисності, відмітити достоїнства і недоліки.
Критичні зауваження, висновки і пропозиції, зроблені здобувачем по окремих технічних питаннях – показник його ерудиції і професійної підготовленості до самостійної роботи.
Звіт повинен бути набраний на комп’ютері. Обсяг звіту – 15...20 сторінок тексту, максимально ілюстрованого кресленнями, ескізами, схемами, фотографіями.
Звіт складається з таких розділів:
1.    Вступ.
2.    Загальна характеристика будівельної організації, фірми і об’єкту практики.
3.    Конструктивні рішення (залізобетонні та інші конструкції будівель і споруд), аналіз конструктивних рішень.
4.    Керування будівництвом.
5.    Організація, планування і виконання будівельно-монтажних робіт.
6.    Технологія механізованих будівельних процесів.
7.    Охорона праці і оточуючого середовища.
8.    Індивідуальне завдання.
9.    Висновки і пропозиції за підсумками практики.
10.    Література.
11.    Додатки.

Здобувачі освіти використовують: науково-технічну літературу, навчальні посібники та підручники, періодичні видання, методичні вказівки, конспекти лекцій з навчальних дисциплін, наукові статті, державні регламенти та стандарти (норми проєктування), довідниково-інструктивну літературу, макети елементів та конструкцій будівель і споруд, типові проєкти, індивідуальні проєкти тощо.

Порядок проведення захисту звітів з виробничої практики
Після закінчення терміну виробничої практики здобувачі захищають звіт керівнику від кафедри. Захист звіту здобувачами повинен відбутися у терміни, встановлені наказом по університету про проведення виробничої практики.
Захист звітів є одним з елементів підготовки фахівця. Після закінчення виробничої практики здобувачі зобов'язані здати звіт керівнику від кафедри на перевірку, при необхідності доопрацювати окремі розділи (вказуються керівником) і захистити його перед керівником виробничої практики від кафедри. Виконане індивідуальне завдання викладається в звіті детальніше, ніж інші розділи з доданням необхідних матеріалів.
При оцінюванні роботи здобувача на практиці береться до уваги характеристика, видана йому керівником виробничої практики від підприємства. Здобувач, який не виконав програму виробничої практики і отримав негативний відгук про роботу або незадовільну оцінку при захисті звіту, направляється повторно на виробничу практику у період, визначений учбовим відділом.
Письмовий звіт з виробничої практики захищається здобувачем. 
Звіт про виробничу практику та щоденник виробничої практики не оформлений згідно правил не приймається і здобувач до захисту результатів практики не допускається.
Остаточна оцінка виробничої практики визначається на підставі результатів захисту виробничої практики. При оцінюванні беруться до уваги:
-    якість змісту і правильність оформлення звіту і щоденника;
-    якість доповіді;
-    якість відповідей здобувача на запитання у процесі дискусії;
-    захист практики відбувається в наступному порядку: здобувач протягом 10 хвилин робить доповідь, в якій викладає підсумки практики, відповідає на запитання, після чого керівник оцінює здобувача.
Виробнича практика повинна бути виконана у повному обсязі без пропусків окремих днів.

 Література, що необхідна для використання під час проходження виробничої практики та складання звіту з виробничої практики
1.    ДБН Б.1.1-14:2012. Склад та зміст детального плану території. [На заміну ДСТУ-Н Б Б.1.1-8:2009, чинні з 1 жовтня 2012 р.]. Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2012. 33 с.
2.    ДБН Б.1.1-15:2012. Склад і зміст генерального плану населеного пункту. [На заміну ДБН Б. 1-3-97 та ДБН Б.1.1-9-2009, чинні з 1 листопада 2012 р.]. Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2012. 21 с.
3.    ДСТУ 1.7:2015. Національна стандартизація. Правила та методи прийняття міжнародних і регіональних нормативних документів (ISO/SEC Guide 21-1:2005,NEQ; ISO/IEC Guide 21-2:2005, NEQ). [На заміну ДСТУ 1.7:2001, чинний з 2015-12-20]. Вид. офіц. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2015. 30 с.
4.    ДСТУ Б А.1.2-1:2007. Система ліцензування та сертифікації у будівництві. Оцінювання відповідності у будівництві згідно з технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд. Основні положення. [Уведено вперше, чинний з 2008-07-01]. Вид. офіц. Київ: Мінрегіонбуд України, 2008. 11 с.
5.    ДБН В.1.2-9:2021. Основні вимоги до булівель і споруд «Безпека і доступність під час експлуатації». Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2022.
6.    ДБН В.2.6 -98:2009 «Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення. Київ: Мінрегіонбуд України, 2011, - 117с.
7.    ДСТУ Б В.2.6-156:2010. «Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону. Правила проектування» Київ: Мінрегіонбуд України, 2011, - 71с.
8.    ДБН В.1.2-2:2006 «Навантаження і впливи» – К., 2006.
9.    ДБН В.1.2-9:2021. Основні вимоги до булівель і споруд «Безпека і доступність під час експлуатації». Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2022.
10.    ДБН В.1.2-8:2021. Основні вимоги до булівель і споруд «Гігієна, здоров’я та захист довкілля». Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2022.
11.    ДБН В.1.2-6:2021. Основні вимоги до будівель і споруд «Механічний опір та стійкість». Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2022.
12.    ДБН В.2.6-31:2021. «Теплова ізоляція та енергоефективність будівель». Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2022.
13.    ДБН В.1.2-11:2021. Основні вимоги до булівель і споруд «Пожежна безпека». Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2022.
14.    ДБН А.2.2-1:2021. «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС)». Вид. офіц. Київ: Мінрегіон України, 2022.
15.    ДБН В.2.2-15:2019. «Житлові будинки. Основні положення». Розд. 9. Безпека та доступність у використанні. Вид. офіц. Київ: Мінрегіонбуд та житлово-комунального господарства України, 2022, с.35.
16.    ДБН В.2.2-15:2019. Житлові будинки. Основні положення. Зміна №1. Вид. офіц. Київ:   Мін. розвитку громад та територій України, 2022.
17.    Барашиков А.Я., Будникова Л.М., Кузнєцов Л.В. та ін. Залізобетонні конструкції/за ред. А.Я. Барашикова. – К., 1995.
18.    Вахненко П.Ф., Вахненко І.П. Залізобетонні конструкції. – Полтава, 1999.